Магістратура – заповітне слово для багатьох, хто вперше сів на студентську лаву. Але, щоб отримати ступінь магістра, потрібно чимало потрудитися, та й часу проходить небагато немало. За 4 роки в житті молодої людини або дівчини багато що може змінитися. У кожного студентське життя складається по-різному: хто проводить її весело і безтурботно, не пропускаючи жодної молодіжної вечірки, хтось встигає вчитися в декількох вузах та ще й підробляти. Як у кого виходить, залежить від вузу, факультету, спеціальності та самого студента. Як говоритися, скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться. Проходить 4 роки, студенту вручають диплом бакалавра. До цього моменту багато хто знаходить собі роботу, хтось напрацьовує відмінні контакти за кордоном, куди потрібно їхати або зараз, або ніколи, хтось банально обзаводитися сім’єю, яку потрібно утримувати. Тобто плани на магістратуру досить серйозно коригуються.
Серед студентів, що намагаються все ж зайняти своє гідне місце в престижних рядах магістрів, є і ті, хто просто не проходить конкурс на держзамовлення, а контрактне навчання для них непосильно з фінансової точки зору. Вони або йдуть працювати, відкладаючи навчання в магістратурі до кращих часів, або вибирають проміжний рівень, задовольняючись дипломом «фахівця». Для отримання диплома спеціаліста вчитися потрібно менше, варто курс дешевше, та й програма не така складна. Ось таким чином, величезна маса кандидатів в магістратуру просто відсіюється. Багато незабаром розуміють, що зовсім нічого не втратили, а інші, кому, наприклад, пощастило побудувати хорошу кар’єру, стикаються з тим, що просунутися далі по службових сходах можна тільки через диплом магістра. Навіть при тому, що по досвіду і знань бакалавр або спеціаліст може на голову випереджати магістра з дипломом, який не знає специфіки напряму діяльності, конкретного підприємства або тонкощів певних технологій.